Поетичні рядки автора блогу

Я люблю тебя, город родной,

Твои улицы, парки, сады

Ты навек стал моею судьбой,

Воплощеньем моей мечты.

Там за рощею плещет река,

У дороги шумят тополя,

А над нами плывут облака,

В даль небесную нас маня.

Я люблю тебя, город мечты,

Фонари здесь горят слишком ярко,

Сколько судеб и тайн знаешь ты.

И порой преподносишь подарки.

Пожелания первоклассникам

Позабыты куклы, мишки, классики

И родителям не верится пока:

Малыши их стали первоклассники

И волнуются они наверняка.

Впереди их ждет дорога к знаниям,

Первые оценки и друзья,

Пусть сбываются все ваши пожелания,

Успехов и побед желаю я.

Желаю я прилежно всем учиться

И каждый день входить с улыбкой в класс

И уж ни в коей мере не лениться,

А делать все, чтобы хвалили вас.

Я хочу, чтоб это настроенье

Вы надолго сохранить смогли,

А родителям – упорства и терпенья,

Мира, счастья и большой любви!

                       Столовая для птиц

                 (Экотеатр для воспитательного часа)

- Летом пела я, плясала, мне еды всегда хватало.

А теперь снег, холода. Нет еды. Беда, беда!

- Нету зернышек и мошек, где найти хоть каплю крошек?

Вот летит к нам воробей, вместе будет веселей.

- Что вы грустные, синицы? Не видать ли где лисицы?

- Нет, лисицы не видать, а мы стали голодать.

Нет ни зернышка ни мошек,

Где найти хоть каплю крошек?

- Вы послушайте скорей, что вам скажет воробей:

Вы летите ближе к людям, там зерно и крошки будут

И еще совет, подружки, возле школы есть кормушки.

- Что же мы с тобой сидим? Поскорей летим, летим!

Вот и школа, детвора. Вот кормушечки! Ура!

Не страшны нам холода, когда есть для нас еда.

Мы кормушку смастерили, мы столовую открыли.

Воробей, снегирь-сосед, будет вам зимой обед!

В гости в первый день недели голуби к нам прилетели,

А сейчас смотри, смотри: две синички, воробьи,

Голуби, ворона, сойка. Все поют, щебечут звонко.

Угощайтесь, все сюда – вы желанные всегда.

Рідний край

На світанку трави в полі квітнуть,
Колосяться і шумлять гаї,
Скільки туги, радості й любові
В піснях, що співають солов'ї .
Ти тільки глянь,
Як гарно тут навколо,
В садах рясніють яблука смачні,
І обертається земля по колу,
І добре зараз так чомусь мені.
Бо це мій край,
Це наша Батьківщина,
Тут жили наші пращури, діди.
І дай же Боже нашій Україна
Позбутись сліз, печалей і журби.

Токмаче мій

Токмаче мій, ти - рідне місто,
Де народилась я й живу.
Тут хати, мов чиєсь намисто,
Стоять біленькі, мов в раю.
Росте калина, цвітом сяє,
І річка тихо гомонить.
Люблю, коли буяють трави
І неба чистого блакить.
Цей вірш я хочу присвятити тобі,
Мій краю дорогий.
Бажаю я тобі ще жити
І бути вічно молодим.

Я - українець

Я - українець, пишаюся цим.

Моя Україна - рідний мій дім.

Дід - українець і батько його

Бажали в житті лише одного:

щоб діті росли у злагоді й мирі, 

щоб не цурались християнської віри,

Таланти свої, щоб не заривали,

Звичаї предків, щоб не забували.

Щоб захищали свою Україну:

Бо вона в серці кохана, єдина.

Вона настраждалась за довгі роки

Від надто байдужих і від чужаків.

Часи ті пройшли, із колін вона встала.

І незалежною стала держава.

Я - українець. Пишаюся цим.

Моя Україна - рідний мій дім.

Рідні мої від заходу й сходу.

Я українець до глибин родоводу.

Моя пісенька

Рідний край чудовий, - кажеш ти,

Так яскраво сонце світить з висоти.

Жайворон співає прямо на льоту.

Червоніють маки в нашому степу.

Я ж вплітаю квіти у свою косу, 

Подивіться, друзі, на таку красу.

Щоб було нам радісно в рідному краю,

Заспіваймо разом пісеньку мою.